небажання

небажа́ння

-я, с., перев. з інфін.

Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.

Значення в інших словниках

1. небажання — небажа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. небажання — [неибажан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. небажання — НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Річ тут не йде про бажання чи небажання (В. Еллан-Блакитний); Ох, і сікли ж його, справді, не раз – не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. небажання — НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість).  Словник синонімів української мови
5. небажання — НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Річ тут не йде про бажання чи небажання (Еллан, II, 1958, 115); Ох, і сікли ж його, справді, не раз — не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам!...  Словник української мови в 11 томах