небажання
НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін.
Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.
Річ тут не йде про бажання чи небажання (В. Еллан-Блакитний);
Ох, і сікли ж його, справді, не раз – не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Є. Кротевич);
Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)