небажання
НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість). — Батьківське невміння чи небажання знайти з дитиною душевний контакт — від цього найчастіше зароджуються всі бурі конфліктів та правопорушень... (О. Гончар); Молодий хлопець, обізвавшись до його одним словом, і то з неохотою, знов мовчав (І. Нечуй-Левицький); Ганна замкнулася в собі, відчуваючи якусь нехіть до всього (В. Козаченко); Вона (осінь) закриває перспективи, відбирає ясність, оживлює сумніви та знеохоту (І. Франко).
Словник синонімів української мови