небажання
НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.
Річ тут не йде про бажання чи небажання (Еллан, II, 1958, 115);
Ох, і сікли ж його, справді, не раз — не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Крот., Сини.., 1948, 44);
Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (Кочура, Родина.., 1962, 269).
Словник української мови (СУМ-11)