обважнілий

обважні́лий

[обважн’іли^ей]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Значення в інших словниках

1. обважнілий — обважні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обважнілий — див. важкий  Словник синонімів Вусика
3. обважнілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до обважніти. 2》 у знач. прикм.Який збільшився у вазі або набрав додаткової ваги. || Який прогнувся, обвис і т. ін. під вагою чого-небудь. || Важкий, неповороткий (про людину, живу істоту). 3》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до обважні́ти. Кропива, обважніла насінням, немов бджола пергою, хазяйновито шепталась по своїх леговищах (М. Коцюбинський); Одна гілка простяглась аж до шибок, обважніла від плоду, налитого смачним соком (А.  Словник української мови у 20 томах
5. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше.  Словник синонімів української мови
6. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до обважні́ти. Кропива, обважніла насінням, немов бджола пергою, хазяйновито шепталась по своїх леговищах (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах