обважнілий

обважні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до обважніти.

2》 у знач. прикм.Який збільшився у вазі або набрав додаткової ваги.

|| Який прогнувся, обвис і т. ін. під вагою чого-небудь.

|| Важкий, неповороткий (про людину, живу істоту).

3》 у знач. прикм. Який втратив здатність невимушено рухатися, нормально діяти, триматися (від утоми, болю, травми, сп'яніння і т. ін.).

|| Уповільнений, розслаблений (про ходу, рух і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. обважнілий — обважні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обважнілий — див. важкий  Словник синонімів Вусика
3. обважнілий — [обважн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до обважні́ти. Кропива, обважніла насінням, немов бджола пергою, хазяйновито шепталась по своїх леговищах (М. Коцюбинський); Одна гілка простяглась аж до шибок, обважніла від плоду, налитого смачним соком (А.  Словник української мови у 20 томах
5. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше.  Словник синонімів української мови
6. обважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до обважні́ти. Кропива, обважніла насінням, немов бджола пергою, хазяйновито шепталась по своїх леговищах (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах