обурений —
I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обурити I. 2》 у знач. прикм. Сповнений почуття обурення. II -а, -е, діал. Повалений, зруйнований.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обурений —
ОБУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до обу́рити¹. [Кіттельгавс (до краю обурений):] Чи то вже й краю не буде тому бешкету? (Леся Українка); – Та при всіх же властях стояв [собор]! – знов завела своє обурена таким безправством Шпачиха (О. Гончар); Сахно, ..
Словник української мови у 20 томах
обурений —
Обу́рений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обурений —
ОБУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обу́рити¹. Чого шука отся ватага Рабів, обурених на нас? (Пісні та романси.., II, 1956, 265); Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами, доводив матері (Горд.
Словник української мови в 11 томах