обурений

обу́рений

I -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обурити I.

2》 у знач. прикм. Сповнений почуття обурення.

II -а, -е, діал.

Повалений, зруйнований.

Значення в інших словниках

1. обурений — обу́рений 1 дієприкметник розгніваний обу́рений 2 дієприкметник обвалений  Орфографічний словник української мови
2. обурений — Збурений, розгніваний, розлючений, роздратований.  Словник синонімів Караванського
3. обурений — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
4. обурений — [оубуреинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. обурений — ОБУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до обу́рити¹. [Кіттельгавс (до краю обурений):] Чи то вже й краю не буде тому бешкету? (Леся Українка); – Та при всіх же властях стояв [собор]! – знов завела своє обурена таким безправством Шпачиха (О. Гончар); Сахно, ..  Словник української мови у 20 томах
6. обурений — Обу́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обурений — ОБУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обу́рити¹. Чого шука отся ватага Рабів, обурених на нас? (Пісні та романси.., II, 1956, 265); Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами, доводив матері (Горд.  Словник української мови в 11 томах