пензель

пе́нзель

[пензе^ил']

-з'л'а, ор. -зле^им, м. (на) -з'л'і

Значення в інших словниках

1. пензель — пе́нзель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пензель — Квач, квачик; пензлик.  Словник синонімів Караванського
3. пензель — див. щітка  Словник синонімів Вусика
4. пензель — -зля, ч. 1》 Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. 2》 перен. Мистецтво живопису. || Про творчу манеру або про роботу художника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч. 1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню.  Словник української мови у 20 томах
6. пензель — пе́нзель (пе́ндзель): ◊ пе́нзель з носа зроби́ти розбити ніс до крові (ст) ◊ трима́йся пе́нзля → тримайся  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски..  Словник синонімів української мови
8. пензель — Пе́нзель, -зля, -злеві; пе́нзлі, -злів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пензель — ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, ч. 1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню.  Словник української мови в 11 томах