повінчаний

пові́нчаний

[по^ув’інчани^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. повінчаний — пові́нчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повінчати. || повінчано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повінча́ти. – В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Т. Шевченко); – Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила...  Словник української мови у 20 томах
4. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повінча́ти. — В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Шевч., II, 1963, 200); — Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила… (Мирний, III, 1954, 230)...  Словник української мови в 11 томах