Великий тлумачний словник сучасної мови

повінчаний

пові́нчаний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до повінчати.

|| повінчано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повінчаний — пові́нчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. повінчаний — [поув’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  3. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повінча́ти. – В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Т. Шевченко); – Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила...  Словник української мови у 20 томах
  4. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повінча́ти. — В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Шевч., II, 1963, 200); — Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила… (Мирний, III, 1954, 230)...  Словник української мови в 11 томах