призвичаєний

призвича́єний

[при^езви^ечайе^ини^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. призвичаєний — призвича́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. призвичаєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до призвичаїти. || призвичаєно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який звик до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. призвичаєний — ПРИЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до призвича́їти. – Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана (П. Загребельний); [Наталя Семенівна:] Ти ледве на ногах стоїш. Присядь спочинь!.. [Оксана:] Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні!...  Словник української мови у 20 томах
4. призвичаєний — Призвича́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. призвичаєний — ПРИЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до призвича́їти. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана (Загреб., Диво, 1968, 149); [Наталя Семенівна:] Ти ледве на ногах стоїш. Присядь спочинь!.. [Оксана:] Де ж таки я сяду перед панією?...  Словник української мови в 11 томах