саксофон —
саксофо́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
саксофон —
-а, ч. Духовий мідний язичковий музичний інструмент із характерним тембром та вигнутою S-подібною формою; за регістром звучання поділяються на бас, тенор та альт. Саксофон-сопрано — саксофон високого регістру, єдиний, що має пряму, як у кларнета, форму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
саксофон —
(фр. saxophone, від прізвища винахідника Sax і гр. phonе-звук, дослівно — звук Сакса) — мідний духовий язичковий музичний інструмент, створений А.Саксом в 1841 році. Родину...
Словник-довідник музичних термінів
саксофон —
САКСОФО́Н, а, ч. Мідний духовий музичний інструмент із характерним тембром. Урвався ритм танго, і неприродно застогнав ніби насмерть ранений саксофон (Іван Ле); Завивання саксофонів і оглушний перестук барабанів мало заважали йому (Н. Рибак).
Словник української мови у 20 томах
саксофон —
саксофо́н духовий музичний інструмент. Від прізвища бельгійського винахідника А. Сакса.
Словник іншомовних слів Мельничука
саксофон —
Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент з ординарною тростиною; винайдений 1840 А. Саксом; виготовляють 7 різновидів; використовують переважно для виконання рок-музики та джазу.
Універсальний словник-енциклопедія
саксофон —
САКСОФО́Н, а, ч. Мідний духовий музичний інструмент із характерним тембром. Урвався ритм танго, і неприродно застогнав ніби насмерть ранений саксофон (Ле, Мої листи, 1945, 7); Завивання саксофонів і оглушний перестук барабанів мало заважали йому (Рибак, Час.., 1960, 117).
Словник української мови в 11 томах