саксофон

Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент з ординарною тростиною; винайдений 1840 А. Саксом; виготовляють 7 різновидів; використовують переважно для виконання рок-музики та джазу.

Значення в інших словниках

1. саксофон — саксофо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. саксофон — [саксофон] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. саксофон — -а, ч. Духовий мідний язичковий музичний інструмент із характерним тембром та вигнутою S-подібною формою; за регістром звучання поділяються на бас, тенор та альт. Саксофон-сопрано — саксофон високого регістру, єдиний, що має пряму, як у кларнета, форму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. саксофон — (фр. saxophone, від прізвища винахідника Sax і гр. phonе-звук, дослівно — звук Сакса) — мідний духовий язичковий музичний інструмент, створений А.Саксом в 1841 році. Родину...  Словник-довідник музичних термінів
5. саксофон — САКСОФО́Н, а, ч. Мідний духовий музичний інструмент із характерним тембром. Урвався ритм танго, і неприродно застогнав ніби насмерть ранений саксофон (Іван Ле); Завивання саксофонів і оглушний перестук барабанів мало заважали йому (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
6. саксофон — саксофо́н духовий музичний інструмент. Від прізвища бельгійського винахідника А. Сакса.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. саксофон — САКСОФО́Н, а, ч. Мідний духовий музичний інструмент із характерним тембром. Урвався ритм танго, і неприродно застогнав ніби насмерть ранений саксофон (Ле, Мої листи, 1945, 7); Завивання саксофонів і оглушний перестук барабанів мало заважали йому (Рибак, Час.., 1960, 117).  Словник української мови в 11 томах