телефон —
телефо́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
телефон —
ТЕЛЕФО́Н, ч. 1. род. а. Електричний апарат для приймання та передавання звуку на відстані за допомогою спеціальних каналів зв'язку та засобів комутації сигналів. Прокидаюсь в незрозумілій тривозі .. Телефон дзвонить сильно і уперто.
Словник української мови у 20 томах
телефон —
син. толя. син. дисковий: трактор. мобільний: дебільник, мобіл, мобіла, мобільник, труба, трубка.
Словник жарґонної лексики української мови
телефон —
-у, ч. 1》 Вид електрозв'язку, що дає змогу передавати і приймати мовлення на відстань за допомогою електричних сигналів (що передаються дротами) або радіосигналів. 2》 Апарат із сигнальним дзвінком і трубкою для розмов за допомогою такого виду зв'язку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
телефон —
телефо́н (від теле... і ...фон) 1. Пристрій (частина телефонної трубки, яку прикладають до вуха), що перетворює електричні коливання на звукові. 2. Система електричних апаратів і пристроїв для телефонного зв’язку.
Словник іншомовних слів Мельничука
телефон —
Пристрій для передавання звуків (головним чином мови) на віддаль; основними частинами т. є: мікрофон, що перетворює звуки на електричні сигнали, телефонний капсуль, або гучномовець, який здійснює зворотню операцію, клавіатура (або диск номеронабирача)...
Універсальний словник-енциклопедія
телефон —
ви́сі́ти на телефо́ні. Постійно або подовгу телефонувати; займати телефон. Петлюра висів на телефоні в палаці цукрового магната Терещенка (Ю. Смолич); Грицай висів на телефоні, але з міста ніхто не відповідав. Зв’язок перервано (В. Конвісар).
Фразеологічний словник української мови
телефон —
ТЕЛЕФО́Н (апарат із сигнальним пристроєм і трубкою для розмов по дротах); ТАКСОФО́Н (автоматичний апарат для загального користування). Час від часу дзвонив польовий телефон, і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю.
Словник синонімів української мови
телефон —
Телефо́н, -на; -фо́ни, -нів. Говори́ти телефо́ном (а не по телефо́ну)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
телефон —
ТЕЛЕФО́Н, у, ч. 1. Вид електрозв’язку, що дає змогу передавати та приймати мовлення на великій відстані по дротах. І коли вже від тебе до мене телефон проведуть? (Л. Укр., V, 1956, 113); Недавно я подзвонив телефоном до одного знайомого артиста.
Словник української мови в 11 томах