ямка

я́мка

[йамка]

-мки^е, д. і м. -мц'і, мн. йамки, йамок

дв'і йамки^е

Значення в інших словниках

1. ямка — див. яма  Словник синонімів Вусика
2. ямка — -и, ж. Зменш.-пестл. до яма 1), 2). || Невеличка заглибина на щоці, підборідді. Очна ямка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ямка — Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Л. Глібов); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. ямка — я́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири я́мки  Орфографічний словник української мови
5. ямка — ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША...  Словник синонімів української мови
6. ямка — Я́мка, -ки, -мці; ямки́, ямо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ямка — Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Гл., Вибр., 1951, 146); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. ямка — Ямка, -ки ж. ум. отъ яма.  Словник української мови Грінченка