Значення в інших словниках
-
брила —
Грудомаха; П. моноліт.
Словник синонімів Караванського
-
брила —
[брила] -лие, д. і м. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
брила —
-и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брила —
БРИ́ЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменя, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (І.
Словник української мови у 20 томах
-
брила —
БРИ́ЛА (великий безформний шматок землі, каменю, льоду і т. ін.), ГЛИ́БА рідше, ГРУ́ДА розм., ГРУДОМА́ХА підсил. розм. Митя сидить на горбку, на замшілій брилі, і слухає гомін дітвори, брязкіт сапок об дрібне каміння...
Словник синонімів української мови
-
брила —
Бри́ла, -ли, -лі; бри́ли, брил
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брила —
БРИ́ЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам’яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Фр., III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
брила —
Брила, -ли ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. ум. брилка, брилочка.
Словник української мови Грінченка