Значення в інших словниках
-
вигвинчений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити. || вигвинчено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вигвинчений —
ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко); Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба).
Словник української мови у 20 томах
-
вигвинчений —
ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7).
Словник української мови в 11 томах