вигвинчений

ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити.

Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7).

Значення в інших словниках

1. вигвинчений — ви́гвинчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити. || вигвинчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко); Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба).  Словник української мови у 20 томах