вигвинчений

ви́гвинчений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити.

|| вигвинчено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. вигвинчений — ви́гвинчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко); Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба).  Словник української мови у 20 томах
3. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7).  Словник української мови в 11 томах