Значення в інших словниках
-
відчай —
(душі) розпач, розпука; У ФР. безвихідь, безнадія.
Словник синонімів Караванського
-
відчай —
хохл. (отчаяніє) розпач, розпука розпач, розпука, див. десперація
Словник чужослів Павло Штепа
-
відчай —
-ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. Впадати у відчай.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відчай —
ВІ́ДЧАЙ, ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвиході; розпач. Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (І. Нечуй-Левицький); Останній одчай огортав православних (М.
Словник української мови у 20 томах
-
відчай —
див. сум
Словник синонімів Вусика
-
відчай —
ВІДЧАЙ — поняття філософії екзистенціалізму, що окреслює екзистенційну ситуацію граничного буття, в якій людина переживає абсолютну неможливість подальшого існування у звичному буттєвому просторі. К'єркегор розрізняє два вияви...
Філософський енциклопедичний словник
-
відчай —
БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах.
Словник синонімів української мови
-
відчай —
ВІ́ДЧАЙ, ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності розпач. І Настуся знов підвелись і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Н.-Лев., IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам’яніло… (Вас.
Словник української мови в 11 томах
-
відчай —
Відчай, -чаю м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
Словник української мови Грінченка