Значення в інших словниках
-
граната —
-и, ж. 1》 Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати. || Невеликий розривний снаряд, якого кидають (метають) рукою. 2》 Снаряд для метання в легкій атлетиці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
граната —
ГРАНА́ТА¹, и, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати (О. Гончар); // Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою.
Словник української мови у 20 томах
-
граната —
грана́та (італ. granata, від лат. granatus – зернистий) 1. Один з видів бойових припасів, розривний артилерійський снаряд, призначений для поразки живої сили і бойової техніки противника. Г. вистрілюють з гармат, гранатометів або кидають. 2. Спортивний прилад.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
граната —
Бойове спорядження, наповнене вибуховим матеріалом; кидають вручну (ручна г., використовується від XV ст.) або вистрілюють з гранатомета; уражає уламками та вибуховою енергією; розрізняють г. уламкові (протипіхотні), протитанкові та ін.
Універсальний словник-енциклопедія
-
граната —
ГРАНА́ТА¹, и, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати; // Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою. Гранату кидає боєць (Сос., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
граната —
Граната, -ти ж. Драгоцѣнный камень, гранатъ. На шиї гранати, корали, дукачі, як жар горять. Стор. II. 29.
Словник української мови Грінченка