довбаний —
-а, -е. 1》 Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. 2》 лайл., жарг. Пришелепуватий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довбаний —
А, -е. Обридлий, нещасливий, неприкаяний. Ех, братіку мій, і побратимство ж наше довбане — все 'дно що з одного табору корєша (О. Забужко). Вони, безжальні тварюки, мають велику силу — приходити тоді, коли голову муляє довбане сумління (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
довбаний —
(-а, -е) ч.; мол.; несхвальн. Поганий, неприємний (неґативна характеристика будь-якого предмета, явища, людини). <...> можна зціпити зуби і дати собі відрізати пальця чи довбаний апендикс без наркозу (А.
Словник жарґонної лексики української мови
довбаний —
ДО́ВБАНИЙ, а, е. Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. По-господарському у довбану колоду Збирав [боєць] упійманий пропахлий воском рій (Рильський, І, 1956, 272); На березі й досі лежить довбаний човен, знизу він взявся льодом...
Словник української мови в 11 томах