завіряти —
-яю, -яєш, недок., завірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2》 також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3》 діал. Довіряти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завіряти —
ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. — Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І.
Словник синонімів української мови
завіряти —
ЗАВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (Н.-Лев., III, 1956, 381).
Словник української мови в 11 томах
завіряти —
Завіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. завірити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. МПр. 54.
Словник української мови Грінченка