Орфографічний словник української мови

зяблик

зя́блик

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. зяблик — -а, ч. Лісовий співочий птах родини в'юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зяблик — зяблик вул. боягуз (м)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. зяблик — ЗЯ́БЛИК, а, ч. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди. По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Дмит.  Словник української мови в 11 томах