зяблик

зя́блик

-а, ч.

Лісовий співочий птах родини в'юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди.

Значення в інших словниках

1. зяблик — зя́блик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зяблик — зяблик вул. боягуз (м)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. зяблик — ЗЯ́БЛИК, а, ч. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди. По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Дмит.  Словник української мови в 11 томах