зяблик
ЗЯ́БЛИК, а, ч. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди.
По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Дмит., Наречена, 1959, 24);
Зяблик славив піснею весну, життя, не звертаючи ні на кого уваги. Коричнево-грудий, сам рожевий, з тонкою білою мережкою на крилах, він весь ніби сяяв на сонці і гучно славив весну (Коп., Як вони.., 1961, 26).
Словник української мови (СУМ-11)