Значення в інших словниках
-
зяблик —
зя́блик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
зяблик —
-а, ч. Лісовий співочий птах родини в'юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зяблик —
ЗЯ́БЛИК, а, ч. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди. По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Дмит.
Словник української мови в 11 томах