Значення в інших словниках
-
ключик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до ключ I 1-3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ключик —
КЛЮ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ключ¹ 1–3, 6. – А це на тобі золотого ключика од палати (І. Нечуй-Левицький); Коробочка замикалася на ключик, а ключик був завсiгди зав'язаний у кiнчик червоної хустки (В.
Словник української мови у 20 томах
-
ключик —
підбира́ти (знахо́дити) / підібра́ти (знайти́) ключ (ключа́) до кого—чого. Знаходити певний спосіб розгадування, розв’язання і т. ін. чогось.
Фразеологічний словник української мови
-
ключик —
Клю́чик, -ка; -чики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ключик —
КЛЮ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ключ¹1 — 3. — А це на тобі золотого ключика од палати (Н.-Лев., III, 1956, 301); Крайнєв з невеликим ключиком у руках працював біля літака (Собко, Зор.
Словник української мови в 11 томах
-
ключик —
Ключик, -ка м. ум. отъ ключ. 1) см. ключ. 2) мн. раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12.
Словник української мови Грінченка