Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
ключик —
клю́чик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ключик —
КЛЮ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ключ¹ 1–3, 6. – А це на тобі золотого ключика од палати (І. Нечуй-Левицький); Коробочка замикалася на ключик, а ключик був завсiгди зав'язаний у кiнчик червоної хустки (В.
Словник української мови у 20 томах
ключик —
підбира́ти (знахо́дити) / підібра́ти (знайти́) ключ (ключа́) до кого—чого. Знаходити певний спосіб розгадування, розв’язання і т. ін. чогось.
Фразеологічний словник української мови
ключик —
КЛЮ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ключ¹1 — 3. — А це на тобі золотого ключика од палати (Н.-Лев., III, 1956, 301); Крайнєв з невеликим ключиком у руках працював біля літака (Собко, Зор.
Словник української мови в 11 томах
ключик —
Ключик, -ка м. ум. отъ ключ. 1) см. ключ. 2) мн. раст. Primula veris. Вх. Пч. І. 12.
Словник української мови Грінченка