кокошник

коко́шник

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. кокошник — -а, ч. 1》 Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. 2》 спец. У російській архітектурі 16-17 ст. – прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. іст. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим напівкруглим щитком над чолом. У північних слов'ян ще донедавна зберігалися гарні вінці-діадеми – кокошники...  Словник української мови у 20 томах
3. кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223). 2. спец.  Словник української мови в 11 томах
4. кокошник — (ст.слов. — курка) Декоративного походження закомара у вигляді завершення стінки подібно до профільованої арки із заповненою площиною та інколи загостреним верхом. Також може мати форму трикутника. Стрічки...  Архітектура і монументальне мистецтво