кокошник
коко́шник
іменник чоловічого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокошник — -а, ч. 1》 Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. 2》 спец. У російській архітектурі 16-17 ст. – прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. іст. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим напівкруглим щитком над чолом. У північних слов'ян ще донедавна зберігалися гарні вінці-діадеми – кокошники... Словник української мови у 20 томах
- кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223). 2. спец. Словник української мови в 11 томах
- кокошник — (ст.слов. — курка) Декоративного походження закомара у вигляді завершення стінки подібно до профільованої арки із заповненою площиною та інколи загостреним верхом. Також може мати форму трикутника. Стрічки... Архітектура і монументальне мистецтво