кокошник
КОКО́ШНИК, а, ч.
1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом.
Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223).
2. спец. У російській архітектурі XVI-XVII ст.— прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір.
Кокошник — декоративна форма в російській архітектурі — рід фронтона з карнизом, загнутим по кривизні склепіння або арки (Архіт. Рад. Укр., 11, 1939, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокошник — коко́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кокошник — -а, ч. 1》 Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. 2》 спец. У російській архітектурі 16-17 ст. – прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. іст. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим напівкруглим щитком над чолом. У північних слов'ян ще донедавна зберігалися гарні вінці-діадеми – кокошники... Словник української мови у 20 томах
- кокошник — (ст.слов. — курка) Декоративного походження закомара у вигляді завершення стінки подібно до профільованої арки із заповненою площиною та інколи загостреним верхом. Також може мати форму трикутника. Стрічки... Архітектура і монументальне мистецтво