1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кокошник

коко́шник

-а, ч.

1》 Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом.

2》 спец. У російській архітектурі 16-17 ст. – прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокошник — коко́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. іст. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим напівкруглим щитком над чолом. У північних слов'ян ще донедавна зберігалися гарні вінці-діадеми – кокошники... Словник української мови у 20 томах
  3. кокошник — КОКО́ШНИК, а, ч. 1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом. Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223). 2. спец. Словник української мови в 11 томах
  4. кокошник — (ст.слов. — курка) Декоративного походження закомара у вигляді завершення стінки подібно до профільованої арки із заповненою площиною та інколи загостреним верхом. Також може мати форму трикутника. Стрічки... Архітектура і монументальне мистецтво