кокошник
коко́шник
-а, ч.
1》 Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом.
2》 спец. У російській архітектурі 16-17 ст. – прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір.
Великий тлумачний словник сучасної української мови