кокошник
КОКО́ШНИК, а, ч.
1. Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом.
Щоб кокошник краще держався на голові, приклеювать до його зворотного боку тасьму або стрічку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 223).
2. спец. У російській архітектурі XVI-XVII ст.— прикраса на фасадах будинків, що формою нагадує такий головний убір.
Кокошник — декоративна форма в російській архітектурі — рід фронтона з карнизом, загнутим по кривизні склепіння або арки (Архіт. Рад. Укр., 11, 1939, 41).
Словник української мови (СУМ-11)