Орфографічний словник української мови

коромисло

коро́мисло

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. коромисло — див. кривий  Словник синонімів Вусика
  2. коромисло — -а, с. 1》 Дерев'яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. Симптом коромисла мед. — неодночасність серцевого поштовху і верхівкового поштовху в прекордіальній ділянці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коромисло — КОРО́МИСЛО, а, с. 1. Дерев'яна вигнута палиця із зарубками або гачками на кінцях, за допомогою якої переносять на плечах відра з водою або інші вантажі.  Словник української мови у 20 томах
  4. коромисло — коромисло 1. військ. рушниця (ст)||кріс 2. вул. простакувата дівчина (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. коромисло — дим коро́мислом (стовпо́м). 1. Шум, гамір, безладдя, колотнеча. Там таку бучу зняли були (солдати) — дим коромислом! (А. Головко). 2. Уживається для підкреслення інтенсивності вияву чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
  6. коромисло — Коро́мисло, -сла (н. р.) і коро́мисел, -сла (ч. р.); -мисла, -сел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коромисло — КОРО́МИСЛО, а, с. 1. Дерев’яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр.  Словник української мови в 11 томах