коромисло
КОРО́МИСЛО, а, с.
1. Дерев’яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо.
Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82);
Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Коцюб., І, 1955, 272);
Зінька, ..не кваплячись, заходилася складати на коромисло випрану білизну (Шиян, Баланда, 1957, 19);
*У порівн. Позаду нього теліпався вигнутий коромислом вовчий хвіст (Панч, Гарні хлопці, 1959, 54).
◊ Дим коро́мислом див. дим.
2. Рід важеля з точкою опертя посередині, який застосовують у вагах, паровій машині тощо.
Головною частиною.. терезів є коромисло (Фізика, І, 1957, 21).
3. Дитяча гра, суть якої в тому, що двоє стають один до одного спиною і, переплівшись руками, по черзі нагинаються вперед, підіймаючи один одного.
Словник української мови (СУМ-11)