Значення в інших словниках
-
кінчений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кінчити. || кінчено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кінчений —
КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кінчи́ти. Думалось, щоб до жнив і пошабашити з війною .. Так і було б, цієї весни вся війна була б кінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (О. Гончар); // кі́нчено, безос. пред.
Словник української мови у 20 томах
-
кінчений —
(-а, -е) мол.; зневажл. Поганий, не вартий доброго слова (про людину). Я — кінчена літературознавка-феміністка (Н. Зборовська, На карнавалі мертвих поцілунків); — Я людина вже кінчена, розумієте, кінчена! (Ю. Покальчук, Те, що на споді).
Словник жарґонної лексики української мови
-
кінчений —
КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кінчи́ти; // кі́нчено, безос. присудк. сл. — Кінчено-вирішено, неодмінно він [перехідний прапор] буде тільки ваш,— сміється до дядька його вихованець — директор заводу Гордій Ясен (Крот., Сини.., 1948, 222).
Словник української мови в 11 томах