кінчений
КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кінчи́ти;
// кі́нчено, безос. присудк. сл.
— Кінчено-вирішено, неодмінно він [перехідний прапор] буде тільки ваш,— сміється до дядька його вихованець — директор заводу Гордій Ясен (Крот., Сини.., 1948, 222).
Словник української мови (СУМ-11)