кінчений
(-а, -е) мол.; зневажл. Поганий, не вартий доброго слова (про людину). Я — кінчена літературознавка-феміністка (Н. Зборовська, На карнавалі мертвих поцілунків); — Я людина вже кінчена, розумієте, кінчена! (Ю. Покальчук, Те, що на споді).
Короткий словник жарґонної лексики української мови