кінчений
КІ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кінчи́ти.
Думалось, щоб до жнив і пошабашити з війною .. Так і було б, цієї весни вся війна була б кінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (О. Гончар);
// кі́нчено, безос. пред.
– Але все ж кінчено – вирішено: цієї ж весни обов'язково виберу час, переговорю з Інною, виявлю ставлення її до мене, і тоді... (Є. Кротевич);
– Ну, слава Богу! Нарешті усе кінчено! (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)