кінчатися

КІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., КІНЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. тільки 3 ос. Приходити, наближатися до кінця; закінчуватися, проходити, минати.

Жнива кінчались, і наставала возовиця (І. Нечуй-Левицький);

Кінчалися серпневі дні (Іван Ле);

Зима кінчалася, колись пращури в сей місяць сушили порубаний ліс (І. Білик);

Кінчиться війна, і я повернусь до неї, я відшукаю її! (О. Гончар);

// Припинятися, переставати.

Дощі кінчаються. Я сьогодні виїду до Навабганджа (М. Дашкієв);

Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (Панас Мирний);

// Наближатися до краю, до межі своєї протяжності.

Там, де кінчаються доріжки та квітники, .. стоять під терниною хлопець і дівчина (С. Васильченко);

Він іде .. на ту саму вулицю, що кінчалася тим знаменитим сосновим бором... (І. Багряний);

Скоро вуличка кінчилась, і перед їхніми очима відкрився невеликий .. кам'яний майдан (О. Гончар);

// Вичерпуватися, вихо́дити (у 11 знач.).

Ті гроші, які дав на початок Скалозуб, вже майже кінчалися, а надій на нові було мало (В. Винниченко);

Борошно кінчається, а де позичиш, як не в Килини? (І. Багмут);

Картопля кінчалася в Катранників (В. Барка);

Пшоно й крупа давно кінчилися (Ю. Яновський).

2. тільки 3 ос., чим. Те саме, що закі́нчуватися 2; завершуватися.

– Знаю я, чим кінчаються такі твори, – підніс руку, немовби для оборони, Васьок (Б. Антоненко-Давидович);

Виступи панфутуристів часто кінчалися посвистами, обуреним галасом і навіть образливими вигуками слухачів (М. Бажан);

В книзі вражень танкісти залишили свій короткий запис, який кінчався рядом підписів на півсторінки (О. Гончар).

3. тільки 3 ос., чим, на чому і без дод. Приходити до якого-небудь наслідку, результату.

Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (М. Коцюбинський);

Добре те, що добре кінчається (Я. Качура);

При розподілі копиць ні одна майже косовиця не кінчалася миром (О. Довженко);

Розпочався жорстокий бій, що кінчився уночі перемогою партизанів (М. Шеремет).

4. тільки недок., розм. Те саме, що вмира́ти.

Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!.. (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Ах, як же вона важко диха!.. – То вона вже кінчається (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. кінчатися — кінча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кінчатися — -аюся, -аєшся, недок., кінчитися, -чуся, -чишся, док. 1》 Приходити, наближатися до кінця; закінчуватися, проходити, минати. || Припинятися, переставати. || Наближатися до краю, до межі своєї протяжності. || Вичерпуватися, виходити (в 11 знач.). 2》 чим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кінчатися — Аюсь, -аєшся, недок. Сміятися без упину. Чого ви кінчаєтесь? Що на мені такого смішного?  Словник сучасного українського сленгу
4. кінчатися — (-аюся, -аєшся) недок.; мол. Голосно сміятися. ПСУМС, 33.  Словник жарґонної лексики української мови
5. кінчатися — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
6. кінчатися — Кінча́тися і кінчи́тися; докон. скінчи́тися або кінчи́тися ким, чим, на кому-чому, на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кінчатися — КІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., КІНЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. 1. Приходити, наближатися до кінця; закінчуватися, проходити, минати. Жнива кінчались, і наставала возовиця (Н.-Лев., II, 1956, 264); Кінчалися серпневі дні (Ле, Клен.  Словник української мови в 11 томах
8. кінчатися — Кінча́тися, -ча́юся, -єшся с. в. кінчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. 1) Оканчиваться, окончиться, приходить, придти къ концу. От уже і третій день кінчався, піп і сам не знає, що робить. Рудч. Ск. II. 159. Кінчивсь рік. Рудч. Ск. II. 56.  Словник української мови Грінченка