Орфографічний словник української мови

наполохати

наполо́хати

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. наполохати — -аю, -аєш, док., перех. Викликати страх, переляк; налякати, настрашити. || Викликати неспокій, тривогу, побоювання і т. ін. || Налякавши, примусити кого-небудь насторожитися або й зовсім залишити своє місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наполохати — НАПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Викликати у кого-небудь страх, переляк; налякати, настрахати. Він боявся наполохати Катрю, бо могла захлинутися ненароком, і тому виплив біля неї зовсім тихо (В. Кучер); – Диви? Справді роман.  Словник української мови у 20 томах
  3. наполохати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. наполохати — НАПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Викликати страх, переляк; налякати, настрашити. [Павло:] Катря кликала мене до цієї криниці, а й досі її нема? Чого їй хочеться від мене? Чимсь мене наполохать хоче… (Крон.  Словник української мови в 11 томах
  5. наполохати — Наполо́хати, -хаю, -єш гл. Напугать.  Словник української мови Грінченка