наполохати

наполо́хати

-аю, -аєш, док., перех.

Викликати страх, переляк; налякати, настрашити.

|| Викликати неспокій, тривогу, побоювання і т. ін.

|| Налякавши, примусити кого-небудь насторожитися або й зовсім залишити своє місце.

Значення в інших словниках

1. наполохати — наполо́хати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наполохати — НАПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Викликати у кого-небудь страх, переляк; налякати, настрахати. Він боявся наполохати Катрю, бо могла захлинутися ненароком, і тому виплив біля неї зовсім тихо (В. Кучер); – Диви? Справді роман.  Словник української мови у 20 томах
3. наполохати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
4. наполохати — НАПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Викликати страх, переляк; налякати, настрашити. [Павло:] Катря кликала мене до цієї криниці, а й досі її нема? Чого їй хочеться від мене? Чимсь мене наполохать хоче… (Крон.  Словник української мови в 11 томах
5. наполохати — Наполо́хати, -хаю, -єш гл. Напугать.  Словник української мови Грінченка