паничик

пани́чик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. паничик — -а, ч. Зменш.-пестл. до панич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. паничик — ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. – Паничики! – промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, – будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок); У панському дворі було неблагополучно!...  Словник української мови у 20 томах
3. паничик — ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. — Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33); У панському дворі було неблагополучно!...  Словник української мови в 11 томах