паничик

ПАНИ́ЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до пани́ч.

– Паничики! – промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, – будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок);

У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка);

Гувернантки – в бриликах пиріжком – повагом виводили на гігієнічний променад паничиків та панночок в широких брилях на резинках (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. паничик — пани́чик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паничик — -а, ч. Зменш.-пестл. до панич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паничик — ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. — Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33); У панському дворі було неблагополучно!...  Словник української мови в 11 томах