паничик

ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч.

— Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Вовчок, І, 1955, 33);

У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64);

Гувернантки — в бриликах пиріжком — повагом виводили на гігієнічний променад паничиків та панночок в широких брилях на резинках (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 8).

Значення в інших словниках

1. паничик — пани́чик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паничик — -а, ч. Зменш.-пестл. до панич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паничик — ПАНИ́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пани́ч. – Паничики! – промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, – будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок); У панському дворі було неблагополучно!...  Словник української мови у 20 томах