паничів

ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.).

Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Мирний, III, 1954, 150);

// Який перебуває у певних стосунках із паничем.

Хоча управитель ненавидів Гаркушу всією своєю прусською ненавистю, але викрити перед хазяйкою його, паничевого фаворита, не міг (Гончар, Таврія, 1952, 149).

Значення в інших словниках

1. паничів — -ева, -еве. Прикм. до панич. || Належний паничеві (у 1, 2 знач.). || Який перебуває у певних стосунках із паничем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Панас Мирний); // Який перебуває у певних стосунках із паничем.  Словник української мови у 20 томах
3. паничів — Паничі́в, -че́ва, -че́ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)