Великий тлумачний словник сучасної мови

паничів

паничі́в

-ева, -еве.

Прикм. до панич.

|| Належний паничеві (у 1, 2 знач.).

|| Який перебуває у певних стосунках із паничем.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Панас Мирний); // Який перебуває у певних стосунках із паничем.  Словник української мови у 20 томах
  2. паничів — Паничі́в, -че́ва, -че́ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Мирний, III, 1954, 150); // Який перебуває у певних стосунках із паничем.  Словник української мови в 11 томах